Фонд пам'яті Олекси Тихого. Головна сторінка

Олекса Тихий
Біографія

Фото
Судові процеси
Спогади
Твори

 

Українська Гельсінкська Група
Персоналії

Документи

Хронологія

 

 

Права людини
Документи

 

ВІНС Георгій Петрович

(нар. 04.08.1928, м. Благовєщенськ)

Вінс Георгій Петрович

Проповідник, секретар Євангельських християн-баптистів (ЄХБ).

 

 

Батько Георгія, баптистський проповідник, загинув у таборі 1943 р.. Мати була заслана до Сибіру, 1964-1967 рр. ув’язнена в таборах, активно працювала в Раді родичів в'язнів ЄХБ.

Вінс закінчив Київський політехнічний інститут за фахом інженер-економіст.

Ще в 1945 р. приєднався до Всесвітньої Ради церков (РЦ ЄХБ).

Одружений, батько п'ятьох дітей.

На початку 60-х у середовищі баптистів стався розкол. Частина громад прагнула більшої автономії, ніж це було передбачено новим законодавством про релігійні культи 1961 р., зокрема, свободи релігійного виховання дітей, свободи проповідування, добродійності і т.д. Рух очолила ініціативна група, а пізніше Оргкомітет скликання Всеросійського з'їзду євангельських християн-баптистів, членом якого В. був обраний у 1963 р.

Як Секретар Оргкомітету влітку 1964 р. В. брав участь у важливих переговорах з Радою у справах релігійних культів при Раді міністрів СРСР.

Того ж року Георгій Вінс полишив роботу в науково-дослідному інституті і став мандрівним пастором. 1963-1965 рр. за доручення Оргкомітету підписав численні скарги і листи в урядові установи і до віруючих, у тому числі з вимогою зустрічі з М.Хрущовим.

Вигнаний із середовища „офіційних“ баптистів м. Києва, він об'єднав довкола себе київських ініціативників. Київська громада незабаром стала найчисельнішою і найактивнішою в Україні. Тоді ж почалися переслідування Вінса з боку влади. Поки що вони мали адміністративний характер - численні затримки, короткочасні арешти, обшуки і штрафи.

Кримінальна справа проти Вінса вперше була порушена 1965 р., однак незабаром її закрили у зв’язку зі зміною релігійної політики після усунення Хрущова від влади.

19.09.65 р. Вінс взяв участь у зборах оргкомітету, які постановили реорганізувати Всесвітню Раду церков. Він обраний секретарем Ради.

Підписав лист О.Косигіну, в якому повідомив про створення Ради церков ЄХБ.

19.05.66 р. Вінс був арештований біля приміщення ЦК КПРС у Москві. 21-30 листопада того ж року разом з головою Ради церков ЄХБ Г.К.Крючковим засуджений Московським міським судом за ст. 142 ч. 2 КК РСФСР (порушення законів про відокремлення Церкви від держави) на 3 роки таборів загального режиму. Винним себе не визнав. Йому інкримінували організацію демонстрації 16-17 травня і поширення релігійної літератури, спонукання батьків-баптистів прилучати дітей до релігії.

У вересні того ж року представники адміністрації табору запропонували Вінсу стати стукачем, погрожували новим терміном, але він відмовився. З 20 по 30 вересня тримав голодівку на знак протесту проти погроз.

19.05.69 р. звільнений і повернувся в Київ. У тому ж році на Тульській нараді переобраний секретарем РЦ ЄХБ.

24 серпня того ж року під виглядом обряду одруження двох членів Київського об'єднання церков РЦ ЄХБ скликав збори, у яких узяли участь понад 500 осіб. Організував видавництво "Християнин", Раду родичів в'язнів — членів церков ЄХБ і бюлетень Ради. Брав участь у виданні журналів "Братський листок", "Вісник спасіния", "Юність", у складанні Статуту РЦ ЄХБ та підручника на біблійні теми "Пісня пастуха", опублікував статті про мученицьку смерть в армії баптиста Моісеєва І.В., статті "Вірність" і "Великі принципи Біблії".

24.01.70 засуджений умовно на 1 рік як “дармоїд„ з відрахуванням 10% зарплатні та визначеним місцем роботи на одній з київських фабрик.

24.01.70 р. у селищі Борове Київської обл. і 10 червня того ж року в Пущеводицькому лісі під Києвом організував збори, де виступив із проповідями.

28 серпня заявив протест Київській прокуратурі з зв’язку з порушенння проти нього справи і заявив, що полишає роботу, дім і йде в підпілля.

29 листопада того ж року заочно засуджений за „дармоїдство“.

31.03.74 р. заарештований на Уралі, звинувачений за ст. 138 ч. 2 (порушення законів про відокремлення церкви від держави), 187-1 ("наклепи на радянський державний і суспільний лад"), 209 ч. 1 (посягання на особу під виглядом виконання релігійних обрядів) КК УРСР. Слідство провадилося в м. Києві.

31.01.75 р. засуджений Київським обласним судом на 5 років таборів і 5 років заслання з конфіскацією майна.

Вінс відмовився від адвоката-атеїста і просив запросити як захисника норвезького юриста Герема. Крім того, Вінс заявив ще 17 клопотань, серед них: направити запит до Ради у справах релігій при РМ СРСР про справжню причину ліквідації Спілки баптистів у 1935 р. й оголосити відповідь у суді; повідомити, скільки віруючих засуджено за віру і померли в неволі з 1929 р. до січня 1975 р.

Суд відхилив усі клопотання. Вінс заявив відвід усьому складові суду і відмовився від участі в процесі. До початку процесу 12 діб голодував.

Прокурор розпочав свою промову з того, що Конституція СРСР ґарантує свободу сумління і що Ленін заповідав боротися з віруючими тільки ідейно. Разом з тим зажадав 5 р. таборів і 5 р. заслання. Суд задовольнив вимогу прокурора.

Винним себе у вчиненні злочину Вінс не визнав.

Покарання відбував у Якутії, сел. Табага, уст. ЯД 40/7.

У жовтні 1976 р. Палата представників конґресу США схвалила резолюцію з закликом до керівництва СРСР звільнити Георгія Вінса.

Група французьких адвокатів, що приїхала до Києва, марно домагалася зустрічі з керівництвом МВС, щоб побесідувати про справу Вінса. В СРСР А.Д.Сахаров, Г.Под’япольський, С.О.Ковальов і Т.Великанова звернулися з відкритим листом на захист Вінса до Всесвітньої Ради Церков і Міжнародної Амністії. З таким же зверненням, адресованим Папі Римському, виступив московський Християнський комітет захисту прав віруючих в СРСР.

Адміністрація табору зберігала Біблію Вінса на складі, на руки її не видавала, мотивуючи тим, що ув'язнені мають право користуватися тільки книгами, виданими в СРСР, а це закордонне видання.

Привезену влітку 1976 р. дружиною на побачення Біблію, що видана в СРСР, відповідальний працівник КДБ Якутії пообіцяв передати Вінсу, але восени книга повернулася в Київ поштовою бандероллю з листом, підписаним тим само працівником: "Оскільки ця книга суперечить духові марксизму-ленінізму, вона не може бути допущена в місця позбавлення волі".

У січні 1977 р. Вінс знову звернувся до прокуратури з проханням дозволити тримати при собі Біблію і знову одержав відмову.

21.01.77 А.Д.Сахаров звернувся до Президента США Дж. Картера з проханням допомогти негайно звільнити політв’язнів, які потерпають від хвороб. У доданому списоку було й прізвище Вінса. З аналогічним проханням звернулася до президента США і родина Вінса.

У лютому 1977 р. Вінс два тижні провів у Якутській обласній лікарні МВС у зв’язку з приступами стенокардії, гіпертонії, що почастішали, хворобою нирок, кровотечею ясен, фурункульозом як наслідком виснаження й авітамінозу.

Наприкінці 1978 — на початку 1979 р. Вінс двічі возили до Москви, де утримували у в’язниці Лефортово.

Уночі з 27 на 28 квітня 1979 р. у Нью-Йоркському аеропорту ім. Кеннеді В. був обміняний разом з чотирма політв'язнями на радянських громадян - колишніх службовців ООН, звинувачених у шпигунстві.

Жоден з п'ятьох не знав про майбутній обмін, згоди ні в кого не питали — акція була оформлена як позбавлення їх радянського громадянства і видворення з країни. Відповідний указ був зачитаний кожному в Лефортовській в'язниці в Москві.

13 червня 1979 р. родина в повному складі (8 осіб) вилетіла в США для возз'єднання з В.

Рада церков ЄХБ підтвердила, що Вінс і в еміґрації залишається секретарем Ради й одночасно є її закордонним представником.

 

Бібліоґрафія:

Хроника текущих событий. — Нью-Йорк: Хроника, 1975, вип. 34.— С. 50, 51.

ХТС. — Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 44.— С. 28, 48, 57-58, 103.

ХТС. — Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 45.— С. 43.

ХТС. — Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 53.— С. 7, 99, 150.

Хроника защиты прав в СССР.— Нью-Йорк: 1976, вип. 22.— С. 44, 62.

Хроника защиты прав в СССР.— Нью-Йорк: 1979, вип. 34.— С.5, 6, 60; вип. 35.— С. 52; вип. 36.— С. 30, 51.

Вести из СССР. Т. 1. 1978-1981.— Мюнхен: Права человека.— 1979, 11-22, 20-27, 24-34.

С.Карасик,

В.Овсієнко

 


  Р Е К Л А М А :





Украинская Баннерная Сеть




 


Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100

© Copyright  S.Bazanov, 1999-2004. All rights reserved. Please send comments and suggestions to webmaster@olexa.org.ua  This page was last updated on 05-01-2005