Фонд пам'яті Олекси Тихого. Головна сторінка

Олекса Тихий
Біографія

Фото
Судові процеси
Спогади
Твори

 

Українська Гельсінкська Група
Персоналії

Документи

Хронологія

 

 

Права людини
Документи

 

ВІНС Петро Георгійович

(нар. 01.05.1956, м. Київ)

Вінс Петро Георгійович

Член Української Гельсінкської Групи (УГГ). Активіст руху євангельських християн-баптистів.

Петро народився в сім’ї лідера баптистів України в м. Києві. Його дід, баптистський проповідник П.Я.Вінс, загинув у таборі в 1943 р.. Бабуся, пізніше активістка Ради родичів в'язнів Євангельських християн-баптистів (ЄХБ), була заслана в Сибір, у 1964-1967 р. ув’язнена в таборах. Батька, секретаря Ради церков ЄХБ Георгія Вінса, неодноразово заарештовували. У 1975 р. він був засуджений на 5 років таборів і 5 років заслання.

У дитинстві Петро переніс кілька тяжких операцій, у зв'язку з чим знятий з військового обліку за станом здоров'я.

Наприкінці 1976 р. разом з матір'ю й сестрами направив листа Президентові США Дж.Картерові на захист батька, Г.Вінса.

Приєднався до правозахисного руху, представляв у ньому справи релігійних конфесій. 06.02 1977 р., назавтра після арешту М.Руденка, вступив до Української Гельсінкської Групи (УГГ).

14.03.1977 р. був викликаний у Донецьк на допит у справі Руденка - Тихого, але не поїхав.

Невдовзі Петра Вінса звільнили з роботи "за скороченням штатів" (він працював техніком-освітлювачем у Палаці культури). Кількаразові спроби влаштуватися на роботу за фахом були марними. Два місяці працював вантажником у магазині, але здоров'я не дозволило йому далі виконувати важку фізичну роботу.

Вінс вирішив еміґрувати. Він клопотався про дозвіл виїхати з СРСР на виклик родичів із Канади.

02.10.1977 р. Вінса затримали на вулиці і припровадили до Київського УКДБ. Там попередили: якщо не припинить антирадянської діяльности, то проти нього порушать кримінальну справу.

08.12.1977 Петро Вінс затриманий на вокзалі в Києві при посадці в потяг на Москву (він їхав на мітинг на Пушкінській площі в День прав людини). Не дав себе обшукати без пред'явлення відповідних документів. Просто на вокзалі побитий, обшуканий і допроваджений у міліцію. При обшуку вилучені Біблія та Євангеліє (по 3-4 екз.), 2 документи УГГ та інші папери. Після цього Вінс був підданий адміністративному арештові на 15 діб за "непокору міліції". Співробітники міліції самі заявили матері Вінса, що били його. По закінченні терміну за відмову від роботи арешт було продовжено ще на 15 діб. Увесь час - з 08.12. до 30.12. - Вінс голодував. Його здоров'я різко погіршилося, до спецприйомника кілька разів викликали „швидку допомогу“. Примусово не годували. Матері прокурор з нагляду сказав, що проти Вінса порушать справу за ст. 62 КК УРСР.

12.12.1977 р. вдома у Вінса був зроблений обшук з участю 20 осіб, включаючи понятих. Вилучили: у Вінса — знімки О.Солженіцина і Ю.Орлова, конспект роботи зі спеціальної психології; у матері — магнітофонні плівки з записами релігійного характеру, Біблії; у бабусі — 20 екземплярів Біблії західного видання, документи Ради родичів в'язнів ЄХБ.

06.01.1978 р., за день до закінчення другого терміну, Вінс був звільнений на протест прокурора щодо другого затримання.

13.02. Петро Вінс повернувся з Якутії, куди їздив на побачення з батьком, щоб той засвідчив свою згоду на від'їзд сина за кордон. Таку згоду, завірену адміністрацією табору, Вінс дістав, але 15.02.1978 р. був арештований на вулиці "за паразитичний спосіб життя". У момент арешту відібрали документи, зібрані для виїзду з країни.

6.04.1978 р. народний суд Подільського району м. Києва засудив Вінса за ст. 214 КК УРСР на 1 рік таборів загального режиму.

14.05. Вінс відправлений до табору ОР-318/73, ст. Рафалівка Рівненської обл.. Жорстоко побитий наглядачем, коли добирав одяг у каптьорці.

Спочатку Вінс працював у кар'єрі, але через слабке здоров'я за тиждень переведений на іншу роботу.

12.06.1978 р. за відмову копати "запретку" після роботи був по-звірячому побитий, кинутий на 10 діб до ШІЗО і знову побитий. 13.06 оголосив голодівку, вимагаючи перевести до іншого табіру.

21.06. звільнений із ШІЗО за вказівкою обласного прокурора по нагляду і тільки після цього зняв голодування.

На початку вересня переведений у табір УС-319/56 (с.Перехрестівка, Роменского р-ну Сумської обл.).

15.02 1979 р. Вінс звільнений, повернувся до Києва. 6 і 12.03.1979 р. в домі Вінса знову були обшуки.

У другій половині березня Вінс марно намагався потрапити до консула США в Києві (він представляв також інтереси Канади) з метою одержати виклик до Канади. Обидва рази невідомі зупиняли його по дорозі до консульства, силоміць запихали в машину, били і вивозили в ліс за місто. 28 березня невідомі бандити напали на Вінса втретє, побили ґумовим кийком і залізним прутом. Один із нападників був той самий, що бив Вінса раніше. Вінс знепритомнів, бандити забрали сумку Вінса з документами на виїзд. Дім Вінса оточили аґенти КДБ, нікого не випускали і не впускали, погрожували Вінсу вбивством, якщо він спробує вийти.

13.06.1979 р. родина в повному складі (8 осіб) вилетіла до США для возз'єднання з главою родини Георгієм Вінсом, якого перед тим ще з чотирма політв'язнями обміняли на радянських громадян - колишніх службовців ООН, зивнувачених у шпигунстві.

 

Бібліоґрафія:

Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 44.— С. 5, 19, 28, 58.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1979, вип. 51.— С. 43, 80-81,140, 168, 182, 194; вип. 52.— С. 73, 108.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 53.— С. 7, 41, 69, 70, 150, 158, 175.

Вести из СССР. Т. 1. 1978-1981.— Мюнхен: Права человека.— 1978, 1-21, 2-18, 3-16, 4-31; 1979, 3-26, 5-16, 6-7, 7-3, 9-8.

Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення.— К.: УРП, 1996 р. C. 11

С.Карасик.

В.Овсієнко

 

 


  Р Е К Л А М А :





Украинская Баннерная Сеть




 


Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100

© Copyright  S.Bazanov, 1999-2004. All rights reserved. Please send comments and suggestions to webmaster@olexa.org.ua  This page was last updated on 05-01-2005