Фонд пам'яті Олекси Тихого. Головна сторінка

Олекса Тихий
Біографія

Фото
Судові процеси
Спогади
Твори

 

Українська Гельсінкська Група
Персоналії

Документи

Хронологія

 

 

Права людини
Документи

 

Останнє слово Руденка Миколи Даниловича

Громадяни суддi!

Сьогоднi перед судом стоїть Слово. Пригадуєте? Споконвiку було Слово, i Слово було у Бога, i Слово було Бог. Усе через Нього сталося, i без Нього нiщо не сталося, що сталося.

Так починається Євангелiє вiд Йоана. Як би ми не заперечували iдеалiзму, а все ж iстина лишилася: людина з'явилася на землi тодi, коли на земськiй кулi з'явилося слово. Немає слова – немає людини.

Кажуть, людина створила працю. Але працюють i бобри -звалюють дерева, будують греблi. Позбавити людину працi -рiвнозначне з позбавленням її Природи. Помилки тут немає, але немає теж i цiлковитої правди.

Можна заперечити: в роботi бобрiв немає свiдомости, а в починi працi людини стоїть Думка. Так, це правильно. Але Думка i Слово – це властиво одне й те саме, бож ми, як вiдомо, думаємо з допомогою слiв. Отже, хочемо ми чи нi, а мусимо визнати: людина бере початок вiд Слова. Можна ще сказати й таке: Слово знайшло себе в Людинi. Воно, Слово, знаряддя самого Всесвiту. Це – Логос, себто знання Всесвiту про самого себе. Всесвiт не просто iснує, вiн повинен знати, як i задля чого вiн живе. Живе вiн задля того, щоб думати. Осмислює себе з допомогою Слова. Осмислює себе в Людинi...

Звiдси виходить, що вам, громадяни суддi, доводиться судити Всесвiт. Нi бiльше, нi менше! Вам його доводиться судити за те, що вiн Словом своїм оселився в Людинi.

Якраз це малося на увазi, коли фiлософи i юристи працювали над текстом Загальної Деклярацiї Прав Людини. Всесвiт не має меж. Себто слово людини також не повинно бути обмежене. Воно повинно вiльно йти через кордони сердець, душ, держав – iнакше воно перестане бути Словом. Сьогоднi, щоб якось вiдчути перевагу над бiблiйними часами, люди винайшли термiн "iнформацiя". Але що це таке "iнформацiя" -матерiя чи не матерiя? Нi, не матерiя. Алеж та iнформацiя, яка не вийшла наверх з людської голови, не є iнформацiєю. Вона вмре разом з людиною. Слово пiддається самознищенню -воно не здiбне пробити фiзичну оболонку Людини, щоб виконати своє призначення. Отже, людина, яка зi страху чи з iншої причини заморожує Слово в собi, властиво не живе.

Земську кулю можна порiвняти з Космiчним мозком, люди на нiй – невтрони. Активнiсть життя цього мозку залежить вiд того, наскiльки вiльно люди спiлкуються мiж собою, себто обмiнюються Словом – iнформацiєю. Для оцiнки суспiльства – прогресивне воно чи регресивне – iснує тiльки одне мiрило: свобода слова, свобода iнформацiї. Iнших критерiїв немає, бож не про мурашник мова, працю якого також високо шануємо, – мова про людське суспiльство. А людське суспiльство – це Слово. Або, як сказав Олекса Тихий, який сидить поруч мене: "Мова народу – народ!" Це знаменнi слова, святi слова!

Понад три мiсяцi мене допитували – i щоденно пiдполковники КДБ втовкмачували менi в голову ось таку iстину: у нас за переконання не судять – у нас судять за дiяльнiсть. Але що таке дiяльнiсть письменика, дiяльнiсть фiлософа? Я говорю про себе i про Тихого. Тихий – фiлософ не тiльки згiдно з дипломом Московського унiверситету. Тихий – фiлософ усiм своїм єством. А це значно важче, нiж бути фiлософом за дипломом. Отже, я запитую: що таке наша дiяльнiсть?..

Наша дiяльнiсть – це висловлювання наших переконань. Наша дiяльнiсть – це Слово. I нiщо iнше! Така дiяльнiсть має дуже нескладну назву: бути Людиною. Не комахою, не безмовною черепахою, а Людиною. Щоб бути Людиною, треба не тiльки думати, але i висловлювати свої думки, iнакше людина не буде вiдрiзнятися вiд черепахи.

Тому власне ст. 19 Загальної Деклярацiї Прав Людини, яку я зацитую з пам'ятi, зформульована так:

"Кожна людина має право на свободу переконань i на вiльне висловлювання їх. Тут включається право шукати, отримувати i розповсюджувати iнформацiю будь-якими засобами та незалежно вiд державних кордонiв."

Деклярацiя узаконена пiдписом нашого уряду. Отже, вона повинна бути законом i для нашого суспiльства.

Зараз, громадяни суддi, прошу звернути увагу ось на що: з декiлькох тисяч сторiнок моєї творчости, яку слiдчi оцiнили як особливо небезпечний державний злочин, тiльки 200-300 сторiнок я показував друзям. Усе iнше – поезiя, проза, фiлософiя – це мiй письменницький архiв. Робiтники КДБ вдерлися до мого помешкання, конфiскували архiв i проголосили його державним злочином. У чому ж полягає цей злочин? А в тому, що я не здiбний думати iнакше, як з допомогою пера. В цьому випадку Слово навiть не було висловлене – нiхто цих творiв не бачив, нiхто не читав, нiхто не знає. Архiв є архiвом. Тодi де ж є злочинна дiяльнiсть? На якiй основi цi твори потрапили до обвинувачення? Виходить – ви, громадяни суддi, судите не мене – ви судите Всесвiт. Наскiльки це доцiльно, не знаю. Але знаю, що це якраз так. Ви судите Всесвiт за те, що вiн такий, як вiн є, а не такий, яким хотiв би його бачити КДБ.

Там, у КДБ можна почути й таке: ваша дiяльнiсть полягає у наклепi на радянський суспiльний лад. Але подивiться: в документах, якi я виготовив, згадано коло 100 полiтв'язнiв. Якщо йдеться про конкретнi факти, то тут слiдчi органи не висунули менi нiяких претенсiй. Тодi де ж є наклепи, коли факти правдивi?

Я уважав i вважаю, що цi люди засудженi незаконно. Іх засудили за те, що вони твердили: в нашiй країнi вiдсутня демократiя. Цi їх твердження квалiфiковано не як переконання, а як дiяльнiсть. Озброєнi бюрократи, намагаючись доказати наявнiсть демократiї, запроторили їх за колючi дроти.

Я кажу вам, шановнi громадяни, таким способом доказати наявнiсть демократiї неможливо. Навпаки, це ще раз переконує про її вiдсутнiсть. Тодi, вслiд за людьми, в оборонi яких я виступив, арештували й мене. Мої слова також визнано не як переконання, а як дiяльнiсть, скеровану на шкоду радянськiй владi.

Де ж дiяльнiсть – у чому вона полягає? Тiльки в одному: у висловлюваннi моїх переконань. У тому, що я сказав: у нас порушується Загальна Деклярацiя Прав Людини. Та ж вона, Деклярацiя Прав, передбачає необмежену свободу висловлювати переконання – незалежно вiд державних кордонiв! Та хiба цi арешти, якi нiчим не мотивованi, крiм кадебiстської софiстики, потверджують голосне твердження, що Деклярацiя не порушується? Навiть дитинi ясно: навпаки – потверджують, що її порушують.

Хто ж тут справжнiй злочинець? Злочинець той, хто намагається забрати природне право людини: вiльно, необмежено думати, вiльно i необмежено висловлювати свої думки. Це якраз i є святе право бути Людиною. I без цього права бути Людиною взагалi неможливо.

Найбiльшою нетолерантнiстю до слова визначався росiйський цар Микола I, якого за його нетолерантнiсть прозвали Палкiн. Але навiть Микола Палкiн покарав, тодi ще невiдомого, поета Лєрмонтова тiльки засланням з Петербургу в чинну армiю на Кавказi. Алеж Лєрмонтов був царським офiцером – яка ж це була для нього кара? Властиво її не було. А згадайте, як Лєрмонтов ганить "катiв ненажерну юрбу, що стоїть коло трону". Вiн страшить її майбутнiм судом – безпощадним, вiд якого нiхто її не врятує. Його пророцтво здiйснилося на Миколi II.

У Росiї поет завжди був пророком. Пророком робили його самi коронованi деспоти. Вони творили пророкiв за допомогою тюремi заслань. Своїм обмеженим розумом вони не могли збагнути: нiщо так не захитує деспотизм, як тюрма. Охороннi засоби деспотизму неминучо стали його могилою. Це можна вважати законом iсторiї.

Нi, я не вважаю, що всi мої мiркування непомильнi. Але я не помиляюся в основному: нiякого злочину супроти радянської влади я не вчинив. Усе, що я робив, було скероване не проти радянської влади, а проти бюрократичних спотворювань нашої держави. Що такi спотворювання iснують, у цьому я глибоко переконаний. Моє переконання я дiстав вiд Ленiна. У попереднiй промовi я це докладно пояснив, повторювати не буду. Кожне моє слово, уся моя громадська пристрасть скерованi на усунення цих спотворювань. Виходить, моя творчiсть i мої виступи скерованi не на знищення, а на змiцнення радянської влади. I якщо в цьому випадку Слово стало чином, то я щасливий, що я дозволив собi його висловити.

 

 


  Р Е К Л А М А :





Украинская Баннерная Сеть




 


Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100

© Copyright  S.Bazanov, 1999-2004. All rights reserved. Please send comments and suggestions to webmaster@olexa.org.ua  This page was last updated on 05-01-2005