Олекса Тихий
Коротка бiографiчна довiдка
Олекса (Олексiй Іванович) Тихий — український правозахисник, член-засновник Української Громадської Групи Сприяння виконанню Гельсiнкських Узгоджень (Українська Гельсiнкська
Група) народився 27 сiчня 1927р. на хуторi Іжевка бiля м.Дружкiвки (Донецька обл.). Закiнчив Московський державний унiверситет. Працював викладачем у школах Донецької областi.
У лютому 1957 р. заарештований i в квiтнi того ж року засуджений за «антирадянську дiяльнiсть» на 7 рокiв позбавлення волi i 5 рокiв позбавлення громадянських прав (дивіться - процесс 1957 р.). Приводом для засудження послужили лист до Верховної Ради УРСР та стаття в газету, в яких Тихий засуджував введення радянських вiйськ в Угорщину та критикував радянську виборчу систему.
Вийшовши на волю в 1964 р., О.І.Тихий працював кочегаром, пожежним i т.п. Викладацька робота була йому заборонена.
У вереснi 1976р. разом з десятьма членами-засновниками пiдписав Меморандум Української Гельсiнкської Групи, яка виступила на захист прав людини в Українi.
У сiчнi 1977р. був знову заарештований i 1 липня того ж року рiшенням суду, який вiдбувся в м. Дружкiвцi («процес по справi Руденка-Тихого»), засуджений по ст.62 КК УРСР
(«антирадянська агiтацiя та пропаганда») на максимальний строк — 10 рокiв позбавлення волi та 5 рокiв заслання з вiдбуванням покарання в колонiї особливого режиму. Суд визнав Тихого «виключно небезпечним рецидивiстом».
На захист Тихого виступили визначнi правозахисники Петро Григоренко, Андрiй Сахаров, Левко Лук'яненко, Олександр Подрабiнек та iншi.
Ув'язнення вiдбував в концтаборах Мордовiї та Пермської областi. Приймав активну участь в правозахисних дiях ув'язнених. Помер у в'язничнiй лiкарнi 6 травня 1984р.
19 листопада 1989р. його прах перепохований на Байковому кладовищi в Києвi поряд з прахом Василя Стуса та Юрiя Литвина.
Дивіться також:
|
