(нар. 31.01.1926 — п. 02.08.98. м. Дентон, США)
Мікробіолог, відома правозахисниця, член Української Гельсінкської групи (УГГ).
Строката закінчила Одеський медичний інститут, мікробіолог. Дружина (з 1961) колишнього політв’язня (1944-1960) С.Караванського.
Після нового його ув’язнення в 1965 Строката активно боролася проти незаконного арешту й засудження чоловіка, хоча керівництво інституту вимагало від Строкатої відмовиттися від нього. У грудні 1966 Строката подала на ім’я начальника табору,
Л.Брежнєва та редакції французької комуністичної ґазети "Юманіте" таке "клопотання": "Упродовж 18 років адміністрація таборів виявилася неспроможною вплинути на в’язня Караванського С.І., а його сім’ї не дають можливості підтримувати з ним дозволені
законом контакти. Тому я, дружина Караванського С.І., прошу його РОЗСТРІЛЯТИ, щоб припинити багатолітні страждання мого чоловіка і нескінченні конфлікти між Караванським та адміністрацією".
У квітні 1970 С.Караванський був засуджений у тюрмі на додатковий термін 5 р. тюрми та 3 р. заслання. Енерґійні спроби захистити чоловіка в цьому суді призвели до того, що суд виніс окрему ухвалу, яку спрямував до Одеського медінституту, з вимогою
покарати Строкату. Тривалі утиски на роботі закінчилися звільненням Строкатої із медінституту в 1971.
Оскільки влаштуватися на роботу в Одесі Строката не могла, вона поїхала в м. Нальчик, де її прийняли викладачем медтехнікуму. Восени 1971 Строката обміняла одеську квартиру на квартиру в Нальчику і 05.12.71 оселилася в ній разом з сім’єю
Юрія Шухевича. Саме тоді в Одесі заарештували лікаря Олексія Притику, який зізнався, що обмінювався з Строкатою позацензурною літературою. 06.12.71 Строката була заарештована. Їй інкримінуровали розповсюдження
"Українського вісника", самвидаву, написання листа на захист Ю.Даніеля та що не зреклася чоловіка.
У зв’язку з цим арештом І.Калинець та В.Чорновіл створюють у Львові Громадський комітет захисту Строкатої, куди увійшли В.СТУС, Л.Тимчук, П.ЯКІР та ін. Це була перша відкрита правозахисна організація в Україні. Але вже на початку 1972 майже всі
члени комітету опинилися за ґратами. Устигли оприлюднити лише 2 документи — заяву про створення комітету і бюлетень "Хто така Н.А.Строката (Караванська)".
У травні 1972 Строката засуджена в Одесі за ст. 62, ч. 1 КК УРСР на 4 р. ув’язнення в таборах суворого режиму за звинуваченням у "проведенні антирадянської агітації та пропаганди". Покарання Строката відбувала в жіночому відділенні табору ЖХ-385/3,
с. Барашево Теньгушовського р-ну Мордовії. Строката учасниця голодних страйків жінок-політв’язнів, хоча весь час хворіла, а закінчувала термін в онкологічній лікарні. Тоді Американське товариство мікробіологів прийняло Строкату своїм членом. 1975
Строката відмовилася від радянського громадянства.
Після звільнення Строката жила в м. Тарусі Калузької обл., де була взята під нагляд спочатку на 1 рік. У жовтні 1976 Строката тяжко захворіла і була відвезена до Калузької лікарні, звідки за її проханням виписалася в листопаді. Не спитавши дозволу
міліції, Строката лягла на лікування в Московську лікарню, де пробула з 20.11.76 до 04.01.77. За це "порушення" Таруський народний суд 17.01.77 у відсутність Строкатої оштрафував її на 20 крб., а 03.02.77 Строкату знову взяли під нагляд на півроку.
01.08.78 та 31.01.79 термін нагляду знову було продовжено.
1976 Строката стає членом-засновником Української Гельсінкської Групи, бере активну участь у її роботі. Практично всі документи УГГ, протести і звернення створювалися з участю Строкатої і нею підписані. Підтримувала постійний контакт з членами
Московської Гельсінкської Групи.
Звільнений чоловік С.С.Караванський теж був узятий під нагляд у м. Тарусі. Навіть після одержання дозволу на виїзд із СРСР з подружжя не зняли нагляду: у Москву для оформлення виїзних документів їх відпускали лише по одному, оформили ще й по одному
"порушенню".
Виїхали в листопаді 1979. Жили в м. Дентоні, США. Строката стала членом Зарубіжного представництва УГГ. Видавництво "Смолоскип" видало книгу Строкатої про жінок-політв’язнів СРСР "Документоване переслідування 1975-1980 рр.".
Померла 02.08.98 в США.
Бібліоґрафія:
В.Чорновіл. Лихо з розуму. Львів: МЕМОРІАЛ, 1991.— 344 с.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 70, 87, 88, 160, 161, 170, 172.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги, 1998.— С. 180, 210, 212.
А.Алексеева, История инакомыслия в СССР.— Вильнюс-Москва: Весть, 1992.— С. 22, 27, 28, 31, 271, 272.
Ю.Зайцев. Громадський комітет захисту Ніни Строкатої. // Воля і Батьківщина, Львів: Український часопис, 1993, № 3.— C. 31-39.
Український правозахисний рух. Документи і матеріали УХГ.— Балтимор-Торонто.— Смолоскип, 1978.— С. 9, 14, 16, 28, 66, 97, 102, 104, 107.
Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 28-31.— С. 23, 72, 84; вип. 33.— С. 17-19, 49, 58.
ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1975, вип. 38.— С. 51.
ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1976, вип. 39.— С. 78; вип. 42.— С. 36, 92.
ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 44.— С. 5, 15, 18, 44, 55-56, 62-63; вип. 47.— С. 97, 129.
ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1978, вип. 49.— С. 42.
ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1979, вип. 51.— С. 50, 104, 158; вип. 52.— С. 80.
ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 54.— С. 42, 74, 85.
І.Рапп |