|
Олекса Тихий
Українська Гельсінкська Група
Права людини
|
Олекса Тихий повертається
У низці згаданих вище імен першорядною зіркою світиться ім’я Олекси Тихого — вчителя і правозахисника, який загинув у совєтській тюрмі на Уралі 15 років тому, 6 травня 1984 р. А вже через 5 років, 19 листопада 1989 р., він повернувся у славі разом з Василем Стусом і Юрієм Литвином і був похований на Байковому цвинтарі. Цей чин геніально передбачив Василь Стус: А проте: Що Олекса Тихий повертається в Україну — і то навіки — свідчить поява Благодійного фонду пам’яті Олекси Тихого в Дружківці, поблизу якої, на хуторі Їжівка, народився 27 січня 1927 р. і де він 1 липня 1977 р. був засуджений фактично на смерть. Цей фонд заснували у грудні 1997 р. видавництво «ПримаПрес», яке видає газету «Окно», страхова компанія «АСКО Донбас-Північний», Дружківська організація «Просвіти» та кілька приватних осіб, серед яких — колишній учитель О.Тихого, нині вже 90-річний Микола Янко, дійсний член Українського географічного товариства. Наприкінці 1998 р. Фонд з метою популяризації своєї діяльності та заохочення авторів, які пишуть про правозахисний рух в Україні, організував журналістський конкурс на ліпшу таку публікацію, зокрема — про Українську гельсинську групу, членом-засновником якої був Олекса Тихий. 1999 р. публікації надійшли переважно з Донбасу, тоді була присуджена лише третя премія. Минулого ж року їх надійшло багато. Комісія не впоралася з їхнім розглядом до дня народження О.Тихого, то присудила премію у день його загибелі. 19 травня в Києві директор фонду Сергій Базанов та генеральний директор страхової компанії «АСКО-Донбас-Північний» Євген Матушевський вручили премії переможцям. З огляду на брак фундаментальних праць з питань правозахисту, першої премії вирішено не присуджувати. Між іншим, давні публікації до уваги не беруться — фонд заохочує писати про правозахист нині. Другу премію (1000 грн.) присуджено журналістові Вахтангові Кіпіані за низку публікацій у «Киевских ведомостях» про правозахисників Миколу Руденка, В’ячеслава Чорновола, про Соловки і Сандармох. Третя премія (500 грн.) присуджена Харківській правозахисній групі (виконавчий директор Євген Захаров). Насамперед, йшлося про численні публікації інформаційного бюлетня ХПГ «Права людини», видання тритомника колишнього політв’язня Михайла Хейфеца, «Записок адвоката» Діни Камінської. Спеціальну премію (500 грн.) фонд присудив Андрієві Кудіну за актуальну книгу «Як вижити в тюрмі» — зі свіжого досвіду перебування в київській «Лук’янівці» 1997-98 рр. За активну участь у конкурсі присуджено три заохочувальні пермії по 200 грн. Донеччанин родом Олег Орач свого часу уклав книгу спогадів про Василя Стуса і тепер пише про свого великого друга. Журналіст Ярослав Тинченко, окрім низки статей про правозахисників, опублікував у «Киевских ведомостях» абсолютно унікальне інтерв’ю під назвою «Сын за отца» — з сином легендарного Головного командира УПА генерала Чупринки Юрієм Шухевичем, який карався в концтаборах і тюрмах понад 30 років. Львівський журналіст Олег Стецишин, крім іншого, опублікував у газеті «Експрес» інтерв’ю «Бартер століття очима Валентина Мороза» — про обмін 27 квітня 1979 р. п’ятьох в’язнів-дисидентів на двох совєтських шпигунів. У церемонії вручення брала участь родина Олекси Тихого. Нові публікації про правозахисний рух в Україні приймаються до грудня цього року. Пам’ятаймо, що метою Благодійного фонду пам’яті Олекси Тихого є шляхетна справа — спорудження в м. Дружківці пам’ятника українському правозахисникові Олексі Тихому, видання його творів та спогадів про нього. Адреса фонду: 84202, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Леніна, 26. Василь ОВСІЄНКО, |