Група сприяння виконанню Гельсiнських угод в СРСР
За спробу бути громадянином – 10 рокiв тюрми,
10 рокiв страждань
Олексу Тихого засудили за те, що його iм'я стоїть пiд меморандумом Української Групи, який заявляє про намiр боронити Права Людини. Саме це в країнi переможного соцiялiзму називається антирадянською,
протидержавною дiяльнiстю – особливо небезпечним державним злочином.
Миколi Руденковi, крiм його правозахисної дiяльностi в характерi керiвника Української Групи, iнкримiнується також його дослiдження «Економiчнi монологи», яке критикує марксистську теорiю додаткової вартостi.
Руденко i Тихий засудженi на максимальну кару за статтею «протирадянська агiтацiя i пропоганда».
Руденко – 7 рокiв позбавлення волi у ВТК (Виправно-Трудова Колонiя – табiр) суворого режиму плюс 5 рокiв заслання (на Сибiр). Роки у ВТК – це фактично смертний присуд: воєнний iнвалiд (тяжке пошкодження хребетного стовпа), майже шiстедисятилiтнiй
Руденко ледве чи перенесе тi умови, на якi його засуджують.
Тихий, який ранiше уже вiдбував довготривале ув'язнення за аналогiчним звинуваченням – засуджений на 10 рокiв позбавлення волi у ВТК особливого режиму плюс 5 рокiв заслання. Для 50-лiтньої людини, здоров'я якої попереднiми покараннями, цей засуд
означає досмертне ув'язнення.
Можливостi властей необмеженi: могли б обвинуватити i засудити на вiдкритому судi. Проте волiли – особливо таємний закритий процес.
Пiдслiдчих держали в тюрмi в Донецьку, далеко (приблизно 1000 км.) вiд Києва, де жив до арешту Руденко i де були довершенi iнкримiнованi вчинки.
Про те, що слiдство закiнчилося i можна, накiнець найняти адвоката, не знали навiть ближчi родичi. Обвинуваченi залишилися абсолютно iзольованими вiд зовнiшнього свiту.
Про початок суду не повiдомили. Дружину М. Руденка и матiр О. Тихого викликали дл суду – в характерi свiдкiв – 28 червня, хоч суд розпочався 23 червня. Це одне з багатьох грубих порушень формальних законiв, допущених на даному процесi. Дружина
Руденко i мати Тихого були присутнiми лише на закiнчення суду; вони прослухали слово обвинучава, останнє слово пiдсудних, вирок.
Суд вiдбувався у ще бiльшому вiддаленнi вiд мiсцевостей, де жили пiдсуднi: в невеликому мiстечку Дружкiвцi, за 100 км. вiд Донецька, у примiщеннi Червого Кутка (клюбу) заводу, куди не пропускають стороннiх. Заля судового засiдання – бiля 70 мiсць –
була заповнена людьми особливого гатунку. Hе пустили прибулих до Дружкiвки робiтникiв заводу, де працював до арешту Тихий. Hе допустили друзiв пiдсуднiх, що приїхали з Києва. П. Старчика i К. Подрабiнека, що приїхали на суд з Москви, затримала
мiлiцiя. Старчика держали в КПУ (камера попереднього ув'язнення) бiльш доби; погрожували примiстити в психiятричну лїкарню. К. Подрабiнек перебував у КПУ три доби. Охоронцi порядку вiдгрожувалися, що за нової конституцiї усiх приберуть у руки. У
Києвi i Москвi вiд 20-го числа посилилося слiдкування за багатьма знаними «органами» iнакодумцями; агенти КДБ ходять буквально по п'ятах.
* * *
Засудженi М.Руденко й О.Тихий. Два iншi члени Української Групи, М. Маринович i М. Матусевич – у в'язницi, в очiкуваннi того, що в Радянському Союзi називається
судом. Решта членiв цiєї Групи – пiд загрозою. Два члени аналогiчної Групи в Грузiї, З. Гамсахурдiя i М. Костава, – у тюрмi, в очiкуваннi суду. Iншi – пiд загрозою арешту. Пiд загрозою члени Литовської Групи.
З членами Московської Групи Сприяння виконанню Гельсiнкських Угод збираються, мабуть, розправитися порiзному. У розпорядженнi каральних органiв є цiлий арсенал обвинувачень – вiд порiвняно м'яких до надзвичайно жорстоких. Визначення такої чи iншої
мiри покарання викликане мiркуваннями, дуже далекими вiд законностi. Так М.Ланда, обвинувачена вспричиненнi шкоди державi (хоча пожар, що виник у неї в
квартирi, заподiяв шкоду передусiм їй самiй), засуджена на два роки заслання. Арештованого в лютому Ю. Орлова обвинувачують у наклепi на державний i суспiльний лад, що передбачає позбавлення свободи до трьох рокiв. У той же час арештованого в
березнi А. Щаранського обвинувачують у «зрадi вiтчизни»: 10-15 рокiв позбавлення свободи або розстрiл. У чому звинувачуютьарештованого у лютому О. Гiнзбурга – досi
невiдомо. У радянських газетах i журналах йому iнкримiнують найнеймовiрнiшi i тяжко каранi злочини. «Журналiст» (червень 1977) називає його «платним агентом фашистсько-емiгрантської органiзацiї Hародно-Трудовий Союз».
Обвинувачення i покарання ваiюються. Але мета одна: витравити iз свiдомостi людей саму iдею свободи переконань, iдею Прав Людини. Витравити i за допомогою судових, i за допомогою пропагандистських органiв.
Повторюємо i нагадуємо:
Створена в травнi 1976 р. iнiцiятивою Ю. Орлова i iнших її учасникiв Група про свiй намiр: сприяти дотриманню в СРСР Прав Людини, формально признаних в СРСР i пiдписаних ним у Гельсiнкських Угодах, у ратифiкованих ним Мiжнародних пактах i
Деклярацiях. Протягом 9 мiсяцiв – до арешту Ю. Орлова i пiсля його арешту – Група пiдготовила документи про кричущi порушення людських прав у рiзних дiлянках життя Радянської держави.
1. Придушення прав на свободу переконань, обмiну iнформацiєю та iдеями. Серед заходiв придушення – карнi переслiдування, якi включають звинувачення в наклепах на державний лад, у протидержавнiй пропагандi, а також в невиконаних карних злочинах
(хулiганство, крадiж i т.д.).
2. Придушення права на свободу вiровизнання. Серед заходiв придушення, крiм вказаних вище, особливо вiдзначається позбавлення батькiвських прав, вiдбирання дiтей.
3. Придушення прав на свободу перемiщення, позбавлення права на емiграцiю.
4. Hелюдськi i жорстокi умови утримання в виправно-трудових iнституцiях – тюрмах i таборах (колонiях); зокрема умовi, в яких перебувають в'язнi совiстi. Вiкористовування примусової – невiльничої працi; використовування голоду i iнших фiзичних i
моральних страждань.
5. Переслiдування колишнiх полiтв'язнiв: обмеження мiсця проживання, дискримiнацiя у вiдношеннi працi – фактична заборона професiйної працi, адмiнiстративний нагляд мiлiцiї i iн.
У кожному документi Група наполягає на необхiднiсть незалежних мiжнароднiх комiсiй для розслiду виявлених нею порушень.
Влада нiколи не допускала i не допускає таких розслiдiв.
Документи адресованi, зокрема, всiм Головам Урядiв, котрi пiдписали Гельсiнкськi Угоди, i при помочi захiдних кореспондентiв i захiднiх органiв iнформацiї переданi для широкого оприлюднення.
30 червня в Дружкiвцi проголошено засуд двом членам Групи Сприяння виконанню Гельсiнкських Угод.
Суд над Миколою Руденком i Олексою Тихим – грiзне попередження iншим.
Зроблено також попередження: засудженим може бути кожний, хто спiвчуває тим, котрi вiдверто виступають на захист Прав Людини. Приклад – проведений одночасно з судом у Дружкiвцi суд в Одесi над Василем Барладяну: звинувачення в наклепах на державний
лад – три роки позбавлення свободи за читання i розповсюджування матерiалiв Гельсiнкської Групи.
Суд у Дружкiвцi i суд у Одесi – очевидно полiтичнi процеси – безсоромна демонстрацiя перед всiм свiтом радянського розумiння Прав Людини. Демонстративна вiдмова СРСР виконувати принятi на себе мiжнароднi зобов'язання. демонстративна погорда до
громадської думки цивiлiзованого свiту.
У той же час – всупереч бажанню керiвникiв держави – це вияв їхнього страху перед ростом правосвiдомостi i правозахисної iнiцiятиви громадян.
Члени Групи Сприяння виконанню Гельсiнкських Угод у СРСР:
Петро Григоренко
Мальва Ланда
Володимир Слєпак
Hаум Мейман
Єлена Боннер
Члени Української Групи Сприяння виконанню Гельсiнкських Угод:
Л. Лук'яненко
О. Мешко
О. Гейко
П. Вiнс
О. Бердник
I. Кандиба
Заяву Групи «Гельсiнкi» пiдтримуємо:
Г. Серих
А. Лавут
А. Сахаров
Ю. Грiмм
Г. Якунiн
О. Подрабiнек
А. Ястравскас
Т. Велiканова
Л. Полуєктова
H. Строкатова
В. Бахнiн
I. Жолковская
I. Валiтова-Орлова
В. Турчин
Ю. Гастєв
В. Капiтанчук
В. Hекiпелов
H. Комарова
З. Григоренко
В. Машкова
Л. Любарський
Г. Салова
I. Данилюк
30 червня – 2 липня 1977
|
